Стрічка новин
Вболівали за Олександра Усика: Арсен Аваков, наш земляк генерал Бухарєв, чемпіон Європи і Світу Іван Довгодько в колі світових зірок з греблі вболівали за Віч-на-віч із нашим  земляком, Почесним громадянином Лебедина Владиславом Бухарєвим – про головне: Генерал-полковник спецслужб України. Народний депутат України VIII скликання. Почесний громадянин міста Лебедина, де народився. Один із засновників Всеукраїнського фестивалю Kvartal Конкурс, запропонований нашим активним читачем: Сергій Шивяков – постійний читач тижневика «Будьмо разом» і шанувальник «Куточка рибалки». А ще він – рибалка-любитель, як кажуть, від Молодь-рушійна сила: Знайомтеся:  Ярослав Сліпченко – учень 11 класу ЗОШ №1. Юнак добре навчається, а ще бере активну участь у суспільному житті Про договір довічного утримання: Досить поширена ситуація, коли літні люди, які не спроможні до самообслуговування,  звертаються за допомогою до сторонніх осіб. На користь цих Спілкувалися майбутні вихователі: Саме в цей час ми обираємо свою професію, свій життєвий шлях, ким стати, як розкрити свій потенціал, як плідно прожити На Лебединщині хочуть утилізувати пестициди за 1,5 млн. гривень: На Лебединщині оголосили тендер на вивезення 20,4 т непридатних та заборонених для використання хімічних засобів захисту рослин, які зосереджені Поліція Сумщини розшукує псевдобанкіра, який спустошив рахунок жителя Лебедина: Минулої доби мешканець міста Лебедин став жертвою шахраїв. Сума збитку складає 53 000 гривень. Поліція проводить оперативно-розшукові заходи з метою Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови: Двадцять першою сесією восьмого скликання Лебединської міської ради від 29.09.2021р #460-МР було прийняте рішення (шляхом таємного голосування) «Про дострокове припинення Шановні працівники редакції газети «Будьмо разом»! : Щиро і сердечно вітаємо вас із 22-річ­чям виходу першого номера вашої газети. Газета – чернетка історії, сказав хтось із відомих.

Валентина якраз заходилася робити ревізію в кухонній шафі, як її гукнув чоловік:

– Там тебе Сергіївна кличе. Якась розмова є.

Одягнувшись, Валентина вийшла за хвіртку.

«Ой, скільки листя за ніч насипалося з дерев, – пробігла в голові думка. – Тепер цей килим прибирати треба».

Поліна Сергіївна, сусідка по вулиці спра­ва, якраз цим і займалася, озброїв­шись мітлою і граблями.

– Валюню, а ти чому не виходиш? Удвох веселіш працюватиметься. Та й погомоніти зможемо. Щось уже трохи спину прихопило…

Валя вирішила, що шафа почекає до вечора, і теж взялася до роботи. Сухе листя приємно шурхотіло під ногами і навіювало якісь приємні спогади. Чоловік допомагав носити наповнені поліетиленові мішки на город, де вони восени збирали листя на купу для компосту.

– Оголошую перерву, – трохи стомлено озвалася Сергіївна. – Я тебе пиріжком пригощу. Сьогодні ранком щось не спалося, так я знайшла собі роботу. Та й син повинен заїхати, а він дуже любить пиріжки з капустою. Просив Олег з десяток масок пошити, бо дітвора все їх десь губить. І тканину мені привіз. Так я два дні за машинкою. А в тебе які новини? Бо давненько не бачились.

– Я влаштувалася на підробіток. В моєї знайомої, яка живе в Харкові, у мами інсульт. Так я за нею доглядаю. Позмінно працюю через день. З незвички дуже стомлююсь. Але відмовити Тетяні не змогла.

– Ну, нічого. Нехай видужує бабуся. Їй скільки років?

– Уже чималенько – 82-й рік. Але вона молодець. Вже вчимося ходити. У Вас, Сергіївно, я чула, сестра захворіла на коронавірус? Так по телевізору сьогодні повідомили, що той, хто лікуватиметься амбулаторно, вдома, і має підтвердження цієї хвороби від лікаря, виписані рецепти, зможе отримати грошову компенсацію за придбані ліки. Тому нехай збирає чеки з аптеки. Може, пощастить.

– Та де там! Знаєш, як у народі кажуть: «Як надума бідний женитись, то й день малий…» Це багатим людям скрізь кабінети відкриті, і вони знають, в які двері стукати. А ми цих грошей від держави не діждемось. Це треба лікаря додому викликати, щоб рецепти виписав. Та до них зараз і не додзвонишся, а то й телефон відключають.

– Згодна, Сергіївно. Краще б лікарі виписували безкоштовні рецепти по ковіду – і ніякої тоді мороки людям. А то збирай чеки, пиши заяву в управління соцзахисту, а вони на дистанційній роботі…

– Мені ще Тетяна телефонувала з Харкова й розповідала, що там зараз орудують «віконні» аферисти. Їздять по невеличких містах, селах на Харківщині і пропонують людям встановити склопакети по знижених цінах. Просять давати передоплату. Один чоловік робить заміри вікон, а жінка бере гроші, видає чек, як і годиться.

– Як це передоплату? Може, який аванс?

– Ні. Одна 70-річна жінка заплатила за два вікна половину суми – 2120 гривень. Побоялася всі гроші віддавати. А через два дні комерсанти приїхали знову. Мовляв, завод не відпускає товар, потрібна вся сума. Жінка позичила в сусідів і віддала ще 2 тисячі.

Через місяць вікна повинні були встановити, але на дзвінки ніхто не відповідав. У нас теж такі «заробітчани», Поліно Сер­гіївно, можуть з’явитися, але вже, мабуть, весною.

Поділилася Валентина з сусідкою сумною звісткою про те, що 7 листопада трагічно загинув журналіст, який вів телепередачу «ДНК». Розбився на легкомоторному літаку.

– Ми з чоловіком так любили її дивитися. Повчальні життєві історії там показували, і Олександр душевно про все розповідав. 41 рік лише йому.

Сергіївна зітхнула:

– Всі, як то кажуть, під Богом ходять, але ж знаємо, що береженого він береже.

Півгодини відпочинку минули непомітно. Жінки взялися знову за роботу. Можливо, ще й наступного дня зустрінуться. Бо надворі – лис­топад.

Додати коментар