Стрічка новин
Вже 27 років в Україні! : Ви можете покладатися на Креді Агріколь Банк! Наприкінці травня Креді Агріколь відзначив 27 років роботи в Україні. День народження – це АГОВ! Хто в бур’янI заховався?: Лебединці ще пам’ятають комплекс будівель заводу поршневих кілець, який завжди привертав увагу містян і приїжджих своєю затишністю, догля­ну­тіс­тю. Треба знайти сили, щоб протидіяти біді: Щорічно 30 липня в усьому світі відзначають Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, проголошений у 2013 році Генеральною Асамблеєю ООН. 102: що трапилось? з 23 по 29 березня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відді­лен­ня поліції надійшло 122 заяви та повідомлення громадян, з них 11 на Уривки Лебединських розмов: Зустрілися два товариша у центрі Лебедина: – Привіт, як діла? Шановні Друзі, колеги!: Щиро вітаю Вас з професійним святом - Днем Служби безпеки України! Я мав честь служити в СБУ і тому не Шановні жителі міста Лебедина та району!: У зв’язку з карантином, відповідно до статей 29, 30, 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Жителі Лебединщини перекрили трасу Суми-Київ: Поблизу села Філонівщина у Лебединському районі зранку 11 червня люди перекрили трасу Суми-Київ. Вони заблокували пішохідний перехід, пише Суспільне. Іван ЖУРБА: «Я чесно виконував покладені на мене обов’язки, перебуваючи в різних службах і на різних посадах»: – Перш за все, Іване Михайловичу, щиро вітаємо Вас із ювілейними роками, що постукали у Вашу душу. Здоров’я міцного, бадьорості Сходинками до успіху: Для кожної людини студентські роки – найцікавіша і найяскравіша сторінка у житті, яка залишає найприємніші спогади, закарбовується в пам’яті виром

Цими днями виповнюється двадцять років, як працює у галузі культури району Світлана Маригіна, п’ятнадцять з них – очолює районний Будинок культури.

Про роботу, колектив, а також родину ми вирішили поговорити із Світланою Володимирівною віч-на-віч.           

– Світлано Володимирівно, звідки Ви родом? Як Вас доля привела до Лебедина?

– Я народилася у м. Зіньків Полтавської області. Після школи закінчила Полтавський державний педагогічний інститут   за спеціальністю «початкове навчання та музичне виховання».

Ще під час навчання в інституті познайомилася з майбутнім чоловіком Романом. Він служив тоді у Полтаві. До речі, познайо­милися ми з моєю подружкою, одногрупницею Оксаною з братами, ще й близнюками. Ще студенткою вийшла заміж і переїхала на малу батьківщину чоловіка. До декретної відпустки, зовсім трішки, пропрацювала у школі. А потім доля привела до Лебединського райо­нного будинку культури. Оксана Маригіна, моя подруга і дружина брата мого чоловіка, тоді там працювала методистом. Директор РБК Олег Подольский, почувши, як ми разом співаємо,  запросив мене на роботу. До речі, сьогодні рівно 20 років, як я написала заяву про прийом на роботу, а 1 лютого – 20 років,  як працюю. Спочатку – методистом, а з 2006 року – директором.

– Звідки у Вас такий гарний голос, любов до музики?

– Я навіть не знаю. Напевно, від дідуся, по маминій лінії, фронтовика. Він мав дуже гарний голос. Я виросла на військово-патріотичних піснях. Улюбленими у нього були «Вьётся в тесной печурке огонь», «Ех, дороги».

Ще навчаючись в школі, пам’ятаю, співала дуетом з одним хлопчиком. Він тенор, а я – альт. І чомусь мені було так образливо. Це зараз я розумію, чому саме так.

Потім до нас прийшов учитель і запропонував навчатися у музичній школі. Я попросила батьків записати мене і  закінчила музичну школу по класу баяна.

– Чому ж не обрали музику за професію?

– Хотіла бути вчителькою, як мама. Вона за фахом вчитель української мови та літератури. Але так склалися життєві обставини, що їй довелося працювати в дитячому садочку. Адже вони з батьком жили на півночі Росії (тоді ще СРСР), і не було можливості викладати українську мову. І я з дитинства мріяла бути вчителем. Але після закінчення вузу зрозуміла, що школа – то не моє. І дякую долі, що привела мене працювати в культуру. Скільки себе пам’ятаю, не було жодного дня, щоб я не хотіла йти на роботу, чи досиджувала до 17.00, щоб швидше піти додому. Мені дуже подобається те, чим я займаюся.

– У артистів будинку культури завжди такі красиві кос­тюми.

– Ті костюми, в яких зараз виступає «Лебедія», обирали по каталогу. А взагалі, ми жіночим колективом збираємося, обго­ворюємо, придумуємо майбутні костюми. Потім швея їх шиє по наших  ескізах. До вибору костюмів ми підходимо дуже скрупульозно. Адже я вважаю, що зовнішній вигляд артиста – це дуже важливо. Глядач повинен отримувати насолоду не лише від виступу, але й естетичне задоволення від зовнішнього вигляду артиста. Тому ми до кожного виступу підбираємо образи, змінюємо їх не один раз протягом концерту.

– Який у вас колектив?

– Дуже хороший, творчий, професійний. Ми, як одна сім’я. Під час виступу всі дуже відчуваємо один одного. І якщо в когось щось не ладиться, це кожен член колективу відчуває, і це навіть може відобразитися на спільній роботі.

При будинку культури працює 20 клубних формувань.  Народно-вокальний ансамбль «Лебедія» (Керівник Сергій Шульов), народний театр «Орфей», дитяча драматична студія «Супутник» (кер. Микола Корсун), народний ансамбль танцю «Калейдоскоп» (кер. Маргарита Осіпова), народний ансамбль бального танцю «Грація» (кер. Марія Буркотенко), народний вокальний ансамбль «Оксамитові зорі», дует «Міра»,  (кер. Микола Холодяй), ансамбль «Асорті» (кер. Катерина Волкова). А ще – гуртки різного спрямува­ння, дитячі вокальні ансамблі – тріо «Конфеті», «Співограй», «Чудо-чадо», «Мелодія» (кер.Любов Лєгун), сучасного танцю (кер. Маргарита Осіпова), гуртки художнього читання (кер. Микола Корсун). Діють любительські об’єднання: «Таланти Лебединщини» (кер. Микола Корсун), «Сучасний дивоцвіт» (кер. Ірина Балаба), «OkStep» (кер. Ольга Закаблук).

За підсумками 2020 року ми провели 94 заходи, охоплено 51 тисячу 831 відвідувача.

Також діє музей історії розвитку художньої самодіяльності будинку культури. Наскільки мені відомо, такий музей один в області. Збирали матеріали протягом майже 10 років. І у 2012 році ми його відкрили.

– Останнім часом на сцені РБК виступало багато зірок з Україні. Це Ваша чи їхня ініціатива?

– В основному їхня. Дуже сподобалися в спілкуванні Ніна Матвієнко, Наталія Фаліон з колективом «Лісапетний батальйон», Олександр Кварта – такі приємні, щирі, відкриті. Також були в гостях колективи «Синяя птица», «Самоцветы» та інші, залишили гарні враження. Артисти Сумського театру ім. Щепкіна у нас взагалі часті гості.

– А Вашому колективу з гастро­лями де довелося побувати?

– Багато де, навіть була така думка – створити карту наших виступів.

Почалося все із дзвінка від  представників сільгосп­компанії «Агротрейд». Вони тоді орга­нізовували виступи деяких зірок по сільських громадах. Нам запропонували бути на «розігріві» у Олександра Порядинського (переможець телешоу Х-Фактор-4) у с. Червлене. Ми, звичайно, погодилися. Нас дуже тепло приймала публіка. І після цього виступу продюсер співака запропонував нам взяти участь у гастролях, які організовувала «Агротрейд». Ми з ними об’їздили тоді майже усю Полтавську і Сумську області. Якщо брати Сумську область, то ми не були лише в двох районах – Ямпільському і С.-Будському, а так були у всіх, чи то з концертами, чи то на якихось конкурсах, фестивалях.

Почали нас запрошувати з виступами на Дні села. На цей рік ми навіть договір уклали на виступи по деяких селах Полтавської області. Але у зв’язку з карантином поки що  все відмінилося.

(Закінчення читайте на 8-ій стор.).– Карантин вніс свої корективи у роботу багатьох галузей. Як ви працюєте в цих умовах?

– Знаходимо нові форми роботи. Записуємо виступи наших артистів і відео викладаємо в інтернеті. Знімаємо концертні програми, вистави. Це все можна переглянути у Фейсбуці на нашій сторінці «Мистецька Лебединщина». Хоча, звичайно, дуже сумуємо за живим спілкуванням з глядачами. Нещодавно в інтернеті провели челендж «Прославимо в піснях рідний край». До речі, цей ролик зібрав більш ніж 20 тис. переглядів. Ми виконували пісні на вірші місцевих авторів – Оксани Мороз, Богдани Гусак, Марії Кулішенко, Наталії Коротич та інших на музику місцевих авторів Сергія Шульова, Миколи Холодяя. Усі вони є членами любительського об’єднання «Таланти Лебединщини», яке очолює Микола Корсун. Цей ролик і деякі інші допоміг нам зняти Сергій Усенко, за що ми йому дуже вдячні.

Багато чого самі знімаємо на телефон, монтуємо, викладаємо в інтернет.

– Які зміни відбулися в будинку культури останнім часом?

– Закупили нову електричну ударну установку, проєкційний екран, проєктор, повністю  замінили «одяг» сцени, оновили фоє.

– Пані Світлано, розкажіть про Вашу родину.

– Чоловік Роман, як і його брат, – військовий, зараз служить у Липовій Долині. Старший син пішов батьковим шляхом: закінчив Львівську військову академію. Менший Матвій навчається у 2-му класі.

Світлана Маригіна з родиною.

– Діти перейняли від Вас творчі здібності?

– Частково. Максим закінчив музичну школу по класу «гітара», займався бально-спортивними танцями у колективі «Грація», потім – у хореографічному колективі «Веселка». У школі брав участь у всіх культурно-виховних заходах.

Матвій має гарний слух, але поки що до музики не виявляє інтересу. Він відвідує шаховий гурток при ЦПО.

– Як любите відпочивати?

– Дуже люблю, коли ми влітку з родинами на тиждень виїжджаємо на Псел. Ставимо намети, ловимо рибу, плаваємо. Це для мене – найкращий відпочинок.

– Поділіться планами на майбутнє.

– Хочеться, звичайно, й надалі працювати, забезпечувати населення якісними культурними послугами. Планів дуже багато.

І традиційно 7 бліц-запитань:

– Що Вам більше до вподоби: чай чи кава?

– Кава.

– Якщо не секрет, як Вам вдається так гарно виглядати? Чи дотримуєтеся дієт?

–Ні. Думаю, це генетика. А ще робота така. Не сиджу на місці, постійно в русі.

– Яка Ваша, так би мовити, коронна страва?

– Останнім часом дуже люблю готувати свинину з грушами.

– Яка Ви мама: вимоглива чи добра?

– Думаю, вимоглива, особливо зі старшим сином. Меншого більше балуємо. Але і добра водночас. У нас дуже теплі стосунки в родині.

– …А  керівник?

– Мабуть, більш добра, ніж вимоглива. В першу чергу,завжди потрібно залишатися людиною, щоб потім можна було спокійно дивитися людям в очі.

– У Вас є хобі?

– Моє хобі – це моя робота. Думаю про неї постійно, навіть удома.

– Ви щаслива людина?

– Так.

Ірина Балаба, Марина Зініна, Світлана Маригіна, Любов Лєгун, Катерина Волкова на сцені РБК.

Фото Наталії МАТВЄЄВОЇ.

Розмову віч-на-віч провела

Наталія МАТВЄЄВА.

Додати коментар