Стрічка новин
Шановні медичні працівники, ветерани медичної служби.: Щиросердно вітаємо вас із про­фе­сій­ним святом – Днем медичного працівника. За висловом Гіппократа, медицина – це найшляхетніше з усіх мистецтв, Це невід’ємний атрибут кожної жінки: Як тільки хустку не пов’я­зують! В кожній країні жінки при­­муд­ряються по-своєму ство­­рити мод­ний образ, ви­ко­рис­­тавши хуст­ку. В Україні вона є частиною Біла хата край села... (Пам’яті батька Миколи Дмитровича Нестеренка присвячую): Правильніше сказати не край села, а на краю хутора. Був такий колись. Та й не один він, а довкола села Микола Коренєв, директор Ворожбянського ЗЗСО: «У нас талановиті учні»: – Перш за все, Миколо Володимировичу, цікаво дізнатися, як Вам, як керівнику освітнього закладу, працюється у сучасних умовах нової української Із Днем Перемоги!: Ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра КУТКОВОГО добре знають у нашому  місті. Зараз йому вже 97 років. Олександр Васильович був частим Горіло на Любарській: 5 травня, о 03:57, до Служби порятунку 101, надійшло повідомлення про загоряння літньої кухні по вул. Любарська. Кому це ставити в вину?: Нещодавно прочитав у тижневику життєву історію під назвою «Прірва». Хочу подякувати автору Олені Осінній за порушену тему. Дуже гірко усвідомлювати, Кому заважав стенд?: У ніч з четверга на п’ятницю минулого тижня в нашому місті сталася подія, яку, можливо, не кожен і помітив. Та Шана та вдячність: Не зраджуючи своїм традиціям та дотримуючись усіх санітарно-гігієнічних вимог (під час пандемії), профспілка та дирекція фахового коледжу ім.А.С.Макаренка Лебедин – місто, яке вразило литовців: До лютого невелика кількість жителів Литви знали про м. Лебедин, що на Сумщині. Та одна подія повністю змінила

Випускники Лебединського медичного училища імені професора М.І. Сітенка працюють у різних куточках України і далеко

за її межами. Ідуть роки, але свою студентську гавань вони не забувають. І тепер уже в коледжі, як він віднедавна називається, навчаються діти, онуки колишніх майбутніх медиків.


Від ось цих знімків нас відділяють довгі 60 років. Хтось упізнає у цих юних обличчях себе, хтось – своїх маму, бабусю, дідуся. Молоді, усміхнені, зі світлими мріями на майбутнє, а доля в кожного – своя.
На першому знімку: юні медсестрички Лебединського медичного училища (60-ті роки минулого століття). Моя сестра Ольга Лубенська – крайня справа у нижньому ряду.
На другому: учасники студентського духового оркестру під час зустрічі 1960 року.

Фото з архіву Олени Лубенської,
м. Лебедин.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар