Стрічка новин
Конкурс серед рибалок-лю­би­телів за най­більшу спійману рибу про­довжується: На знімку: Анна НОВІКОВА зі щуками, яких спіймала на річці Псел, поблизу с. Пристайлове. Любов до риболовлі їй передалась від батька, Багнюка – у центрі Лебедина: Ця весняна грязюка не в Межирічі біля місцевого ставка, чи де-інде в іншому населеному пункті. Ця багнюка – у центрі На Сумщині викрили розкрадання державних нафтопродуктів: За даними досудового слідства, незаконну схему організувала група осіб із Роменського району області, у тому числі раніше судимі за аналогічні З Днем Конституції України: У Лебедині рятувальники вивільнили хлопчика, який застряг між металевими елементами огорожі: 6 вересня о 15:46 до Служби порятунку «101» надійшла інформація про необхідність надання допомоги дитині. За попередніми даними, у м. Ціни на ринку на 9 лютого 2021 року: М’ясо (1кг) – 120-140 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Сумний досвід клієнтів системи безоплатної правової допомоги демонструє, що інколи догляд за своєю зовнішністю завдає неабиякої шкоди На Сумщині виявили плантацію конопель майже на 3 мільйони гривен: 2 жовтня співробітники Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ спільно зі слідчими обласного главку поліції, за силової підтримки бійців роти За шахрайство – законне покарання: Лебединським відділом Ромен­ської місцевої прокуратури підтримано публічне обвинувачення у суді стосовно мешканця с.Куданівка Лебединського району Б. Ворог намагається здійснити підготовку до наступальних дій: За інформацією Суспільне Суми, у прямку на Суми та Охтирку підрозділи зі складу 1-ї танкової армії противника активних наступальних дій

Життя, як смолоскип: спалахнуло – і раптом згасло. У ці ней­мо­вір­но тяжкі дні, коли родина прощається з найріднішою людиною,

їй вкрай потрібна підтримка. Не так, можливо, матеріальна, як моральна. Добрі слова втіхи, співчуття ой як важливі.
Розділити людське горе, підтримати згорьованих віддав­на було характерною рисою нас, українців. Ми, дізнавшись про біду в родині, поспішали до неї, аби допомогти, як можемо, чим можемо. Так було, так є. Але… Є одне але. Сьогодні все частіше такі ситуації набирають іншого, з гірчинкою, «окрасу». Ось чому я й вирішив порушити цю тему.
Побувавши на двох останніх похоронах, зробив висновок, що у деяких наших керівників геть зовсім зачерствіли душі і скам’яніли серця. Невже вони у своєму щільному графіку (добре розумію, що клопоту в них удосталь) не знайдуть якусь годину-дві, щоб прийти і провести в останню дорогу чи то свого колишнього працівника, колегу, чи то земляка і сказати добре слово про людину?
Проводжали у Вічність шановану в нашому районі людину, адже цей чоловік у свій час чимало років очолював ветеринарну службу Лебединщини. Працював на повну силу, віддаючи цій справі свої знання, вміння, аби тримати її «на рівні». Звісно, пройшов певний час відтоді, коли його провели на заслужений відпочинок. У колишнє відомство, де працював, прийшли нові, молоді колеги. Але ж має із покоління в покоління передаватися добра пам’ять про людей, котрі трудилися в тій чи іншій установі, організації, службі, на підприємстві.
Так ось, провести шанованого чоловіка молоді колеги все-таки прийшли, принесли квіти, мабуть же, надали матеріальну допомогу, однак… доброго слова про нього ніхто не сказав. Священник відправив службу, запросив до виступу представників від присутніх. Всі чекали, що, перш за все, щось скажуть про покійного його колишні або молоді колеги. Але… Священник закінчив свою процедуру. Присутні ще трішки постояли і розійшлися.
Інший приклад. Відійшла у Вічність Педагог з великої літери. Не одне покоління спочатку учнів, потім – студентів підготувала до життя і навчила теж шанована і відома у місті й районі жінка. Провести її в останню путь прийшли і колишні учні та студенти, і колишні колеги, а нині пенсіонери, і теперішні педагоги, і керівництво навчального закладу. Шанували пам’ять про цю людину в щирих, теплих словах. Однак ні керівника господарства, яке колись тривалий час очолював чоловік покійної, ні сільського голови під час самого похорону ніхто не бачив. Щоправда, як з’ясувалося пізніше, керівник все ж вшанував пам’ять покійниці у її домі, приніс квіти. Особливо дивує позиція сільського голови. Невже в нього забракло слів сказати кілька речень і про покійницю, яка все життя прожила на території села, і втішити рідних (своїх земляків) з приводу тяжкої втрати. Чи він вважає, що в його службові обов’язки така місія не входить? Чи, можливо, як кажуть, це вже пережитки минулого або це не модно? А якщо з певних причин він не мав часу, то міг би комусь із співпрацівників сільської влади доручити цю справу.
Сьогодні таких прикладів байдужості, на жаль, чимало. Шкода. Мабуть, переживаємо кризу совісті й душі. І вона далі й далі загострюється. То чи не варто переосмислити свої дії, вчинки і думки на краще? І повернутися до наших українських національних цінностей усупереч сьогоднішній черствості і бездушності.
Вадим БІЛИЙ.

Коментарі  
0 #3 ??? 20.04.2020, 11:29
Цитую Місцевий:

... щоденний контроль за ...забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. ...
Отак все просто.


У всякой самой сложной проблемы всегда находится одно очевидное, всем понятное, ПРОСТОЕ неправильное решение. (Академик Раушенбах, кажется. Между прочим, автор теории космической навигации, которая до сих пор используется во всех межпланетных перелетах)
Цитата
-1 #2 Дрон 20.04.2020, 08:16
Цитую Місцевий:
Можна повністю погодитися з написаним, але не з висновком. Люди не змінилися, майже зовсім не змінилися за останні 2000 років. А те, про що Ви написали має зовсім іншу причину, але аж ні як, не байдужість.
Причина у знищеній системі роботи виконавчої влади за останні роки та приходу у ці служби людей, які поняття не мали до цього, як працює система.

Для того, щоб не забувати про наших відомих людей, у виконкомах був відділ, в обов'язки якиго входив, по між іншим і щоденний контроль за своєчасним поздоровленням, чи пак, висловлювання співчуття, забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. А також затверджувався перелік відповідальних для цього осіб.
Отак все просто.


100% згоден. Таких підарів, які в раді сидять треба проводжати власноруч.
Цитата
0 #1 Місцевий 19.04.2020, 23:42
Можна повністю погодитися з написаним, але не з висновком. Люди не змінилися, майже зовсім не змінилися за останні 2000 років. А те, про що Ви написали має зовсім іншу причину, але аж ні як, не байдужість.
Причина у знищеній системі роботи виконавчої влади за останні роки та приходу у ці служби людей, які поняття не мали до цього, як працює система.

Для того, щоб не забувати про наших відомих людей, у виконкомах був відділ, в обов'язки якиго входив, по між іншим і щоденний контроль за своєчасним поздоровленням, чи пак, висловлювання співчуття, забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. А також затверджувався перелік відповідальних для цього осіб.
Отак все просто.
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар