Стрічка новин
На Сумщині виявили плантацію конопель майже на 3 мільйони гривен: 2 жовтня співробітники Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ спільно зі слідчими обласного главку поліції, за силової підтримки бійців роти Саме Бражник дав поштовх розвитку в Україні художньої гімнастики: На сторінках тижневика неодноразово розповідалося про відомих лікарів, педагогів, митців, краєзнавців тощо. Але про відомих спортсменів-земляків розповідей обмаль. Траєкторія життя подружжя Пилипенків: Багато хто з нас народився в раю і цього не відає. Окремі перекладачі з перської мови  слово «рай» пояснюють, як Весна надій і сподівань: Незважаючи на те, що на кордоні Сумщини продовжуються інтенсивні бомбардування й навіть запеклі бої, незважаючи на численні сирени загрози авіаударів, Між нами, сусідами: Влітку вдома справ багато. - Гришо, – гукнула Варвара Павлівна до чоловіка. – Піди на город і копни декілька кущів картоплі. Лебединщина: сторінки історії: Пропонуємо увазі наших читачів цікавий мате­ріал із книги відомого українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка «Харьков и уездные города» про наше славне Свято у павленківців: 26 червня стало святковим днем для всіх жителів Павленкового. Не дивлячись на літню спеку, що почала дошкуляти від самого ранку, Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Перевірка на блокпостах: З початком воєнних дій на українських дорогах працює чимало блокпостів. Це ефективний спосіб збереження безпеки всередині країни. Наразі, в умовах "Укрзалізниця" відновила рух поїздів у Шостку та Конотоп: З 12 квітня потягом можна буде дістатися з станції Терещенська до Шостки і Конотопу. З Конотопу потяги курсуватимуть до Шостки, До уваги водіїв: з 17 березня діють нові штрафи за порушення ПДР: Завтра, 17 березня, набирає чинності Закон №1231-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі

Розлетілися мої однокласники після закінчення Пристайлівської 8-річної школи по всьому колишньому Радянському Союзу, кожен шукав свою стежину, аби застосувати в житті  набуті шкільні знання і навички.

І лише через 50 років, у 2016-ому, ми зустрілися в рідній школі. В організації цього незабутнього свята взяв активну участь однокласник Микола Гончаренко, який продемонстрував високий рівень відповідальності, уміння знаходити шляхи вирішення проблем, що виникали при проведенні нашої довгоочікуваної зустрічі. Та найважливішим позитивним прикладом дорослого життя Миколи є той факт, що він ніколи не полишав батьківського подвір’я в Пристайловому, прикипів серцем до отчого дому. Тут влаштував власне сімейне життя, дбайливо доглянув батька й матір, дбає про порядок у садибі. Єдина донька Людмила подарувала своїм батькам двох онуків – Сашу  і Владу, для яких дідусь Коля ладен все зробити, якби їх ощасливити. То ж і мчить частенько Микола Дмитрович з гостинцями  власним авто по новій асфальтованій трасі, дякуючи президентському проєкту «Велике будівництво», до райцентру, де тепер мешкає дочка з дітками. А гостинці завжди знайдуться для своїх улюбленців, бо Микола Дмитрович разом із дружиною Марією Іванівною тримають господарство, що приносить в дім достаток і задоволення. Нелегкою працею дістаються такі результати, а щоденними клопотами, бо свою «птахоферму», кроликів, поросяток треба годувати. Любить трудитися Микола Дмитрович, бере на себе всю домашню роботу по господарству – порає город, вирощує неабиякі урожаї зерна та різних овочів. Та ще й встигає доглядати за кількома вуликами, розмовляє зі своїми бджілками-трудівницями, хвалить їх за роботу. І власним трактором-помічником керує хвацьки, без цього виду техніки не обходиться круглий рік. Ще й встигає полагодити електропроводку комусь із земляків, чи то в місцевій школі.

У читачів може виникнути запитання: звідки беруться завзяття, сили і любов до праці у 70-річного чоловіка? Та від його веселої вдачі, від його гри на гармошці, від пісень, які прикрашають його життя, від друзів, які його підтримують, розділяють його інтереси, спільно виконують певні види  сільськогосподарських робіт. Справжньою опорою для мого однокласника є найближчі друзі Віктор Видюк, Микола Горовий, Олег Ревердоренко, Анатолій В’ялков, Володимир Гладишев. А наші часті зустрічі з Дмитровичем розпочинаються і закінчуються піснями, бо, відкриваючи хвіртку, вже чую:«Если бы парни всей земли» або «Ой, ты, зима морозная» чи «Еду, еду на комбайне», і мені нічого не залишається, як підтримувати, доповнювати, бо ми виросли на таких піснях.

Шановний однокласнику Миколо Дмитровичу! Роки пливуть, та й твоя донька уже не Люда, а Людмила Миколаївна. Ми живемо сьогодні, вирощуємо і доглядаємо, допомагаємо і співаємо, дружимо і підтримуємо. Тож, дай Бог, щоб твої урожаї множилися з роками, щоб співала твоя душа довго, щоб багато разів ти почув вітання своєю доньки Люди з ювілеями, які б починалися тими ж словами, що і в день 70-річчя: «Дорогий таточку…».

Катерина Кобиліна,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Коментарі  
-1 #1 степан 10.09.2021, 21:05
а чому не на украiнських пiснях виросли?
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар