Стрічка новин
Чи зупиняється перебіг строків прийняття спадщини під час карантину?: Під час оголошеного в країні карантину державні та приватні нотаріуси, згідно з рекомендаціями Мін’юсту, здійснюють прийом громадян за попереднім записом Що робити, якщо ваші права як пацієнта порушені?: Людина, яка опиняється в лікарні, часто відчуває себе беззахисною, адже її благополуччя та добре самопочуття залежать від інших людей. Щоб Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Сумний досвід клієнтів системи безоплатної правової допомоги демонструє, що інколи догляд за своєю зовнішністю завдає неабиякої шкоди Відома ведуча Леся Нікітюк відвідала Лебедин: 22 червня наше місто від­ві­дала відома ведуча Леся Ні­кі­тюк. Знімали сюжет для тревел-шоу «Le маршрутка». Ту­рис­­­тичний проєкт покликаний Безкоштовна паліативна служба на дому діє: У відділенні паліативно-хоспісної допомоги Лебединської центральної районної лікарні діє мобільна мультидисциплінарна бригада. Очолює виїзну паліативну бригаду лікар, Турчинов побував у Лебедині: Олександр Валентинович Турчинов, український політичний і державний діяч, секретар РНБО України (2014-2019р.р.), Голова Верховної Ради України (22.02-27.11.2014 р.р.), виконуючий обов’язки Заходи пожежної безпеки в побуті: Переважна більшість пожеж виникають у помешканнях громадян. Наші оселі становлять велику пожежну небезпеку. Значна кількість горючих матеріалів у вигляді меблів, Уникайте лову риби під дротами!: На Сумщині у розпалі риболовний сезон. Любителів риболовлі – цікавого і популярного виду дозвілля – доволі часто можна побачити на З 22 травня - другий етап пом’якшення карантину: Про це міністр охорони здоров’я України Максим Степанов заявив на щоденному брифінгу. «Серед пом’якшень, які ми пропонуємо з 22 травня, Навіть піскарик – рідкість: Я корінний лебединець, риболовлею на Пслі займаюся із дитинства. Пам`ятаю, дідусь,коли мені виповнилося чотири роки, вже брав із собою.

Позаштатний автор тижневика «Будьмо разом» Олексій Дученко відомий читачам за своїми публікаціями – цікавими спогадами, гуморесками. Пригадати Олексію Васильовичу є про що: він має великий життєвий досвід, гарну пам’ять, тонке почуття гумору. Тому спілкуватися з ним завжди цікаво.

Фрагменти однієї з розмов із нашим земляком, у минулому досвідченим керівником ряду важливих підприємств Лебедина Олексієм Дученком, пропонуємо читачам тижневика в сьогоднішньому номері.

– Олексію Васильовичу,  лебединці знають Вас як талановитого управлінця. Де Ви вчились? Яку професію отримали?

– В 1977 році  закінчив з відзнакою Маловисторопський технікум ім. П.С. Рибалка, по спеціальності агроном. Ви запитаєте, чому зробив саме такий вибір? П’ятнадцятирічним юнаком працював у колгоспі на різних роботах, а тут бригадир довірив мені сівалку, щоб я сівачем став. Вночі сію, а мене гордість розпирає, що це ж для свого народу, для своєї держави. За таку довіру був готовий бригадиру руки цілувати. Відтоді, мабуть, і поселилося в моїй свідомості бажання опановувати спеціальність, пов’язану з сільським господарством.

Працював на хлібоприймальному підприєм­стві. Досконало знав обладнання, всі тонкощі виробництва, паралельно вчився в Харківському інституті сільського господарства ім. В.В. Докучаєва. Тому мою кандидатуру висунули на посаду керівника комбікормового заводу.

– За ці роки залишилось, мабуть, чимало спогадів?

– Так. Про комбікормовий завод у мене найприємніші спогади. В районі на той час налічувалось 70 тисяч голів великої рогатої худоби і 66 тисяч голів свиней. Тому колектив постійно нарощував обсяги виробництва комбікормів. Постійно працював над покращенням їх якості. Особливу ініціативу по впровадженню в виробництво всього нового, передового виявляв газоелектрозварник Анатолій Васильович Корж. А також працівники комбікормового цеху Анатолій Григорович Гришко, Степан Данилович Безкоровайний, Микола Максимович Солодовник, Тамара Миколаївна Вауліна, Олександра Григорівна Падеріна. Особлива увага була приділена виробництву стартерних комбікормів для поросят групи 0-2,  2-4 місяці. Був побудований окремий цех для стартерних комбікормів. Їх виробництво було доведено до 44 тисяч тонн. Особливо слід відмітити роботу Ради підприємства, де активними учасниками були Михайло Петрович Бондаренко, Борис Кіндратович Білодід. З великою повагою і теплотою згадую голову колгоспу с. Підопригори Олександра Максимовича Влізька, на жаль, покійного. Він багато років очолював Раду учасників господарств. На її засіданні можна було спільно вирішити будь-яке нагальне питання.

Над покращенням якості комбікормів постійно працювали лаборанти підприємства. Очолювала колектив лабораторії Ніна Василівна Мальованик, яка постійно підтримувала зв’язки з обласним управлінням, передовими підприємствами області. Велику увагу розвитку підприємства приділяв головний інженер Іван Васильович Летюка.

– У Вашому послужному списку було й хлібоприймальне підприємство…

– А ось про ХПП розповідати складно. Міністр хлібопродуктів колишнього СРСР Григорій Золотухін, як пішов на пенсію, то ще очолював цю галузь протягом 17 років. Він ввів скорочення колективу без будь-яких розрахунків. Присилають, скажімо, телефонограму: «Скоротити 2 чоловіка, скоротити 3 чоловіка. І до того поскорочувались, що директор зранку ставить завдання, а після обіду сам його виконує. Думаю, що таке «керування» було тільки на шкоду підприємству.

Пройшли роки, але продовжую спілкуватись з нашими колегами, земляками-однодумцями. Зокрема, з колишнім директором радгоспу «Михайлівка» Володимиром Івановичем Вішталом.

– За що могли б подякувати своїй родині?

– Думаю, що перед родиною я залишився в боргу. Батькові потрібно було більше уваги приділяти своїм дітям.

– Які є переваги, на Вашу думку, в пен­сіо­нера? Чим займаєтеся з задоволенням?

–  Якщо коротко, це – сад, город.

– Як ставитеся до народної медицини?

– Довіряю більше лікарям. Сімейний лікар якось наближає до себе пацієнта. Тому до нього у хворих більше довіри.

– Ваші побажання тижневику «Будьмо разом».

– Частіше згадувати про ветеранів війни, праці. Це добре, що газета цю тему проводить на своїх сторінках під рубриками «Ветерани», «Трудові колективи» тощо.

І наостанок наші традиційні

7 бліц-запитань

– Яке свято Ви чекаєте найбільше?

– День працівників сільського господарства. Дивись, діти привітають, а може й колеги.

– Чи могли б узяти додому безпритульну тварину?

– Міг би. Дома є і коти, й собаки, які люблять свого господаря.

– Яку прочитану книгу хотілося б перечитати?

– Бориса Івановича Ткаченка «Важка стежка до Бога».

– Ви азартна людина?

– Ні. швидше за все поміркована.

– Бачите в комусь із дітей свій характер?

– Ні, просто вони росли в інших умовах.

– Ви є вболівальником з якогось виду спорту?

– Так, люблю бокс.

– Яка пора року  Вам більше подобається?

– Осінь. Підсумок прожитого року.

– Дякуємо Вам, Олексію Васильовичу, за те, що є активним дописувачем до нашої газети, шукаєте нові теми для публікацій. Доброго здоров’я Вам, благополуччя в родині, активної життєвої позиції і з Днем журналіста!

Розмову віч-на-віч із Олексієм Дученком

організувала і провела Олена ЛУБЕНСЬКА.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар