Дві жінки інтелігентної зовнішності розмовляють на автовокзалі в Лебедині, чекаючи автобуса:
– Ти в курсі, що сільських рад вже немає, а є старости.
– Є то є, та в старости, крім печатки, для довідок більш нічого немає.
– Це не страшно. Я вважаю, якщо людина порядна, авторитетна та ще й проживає в селі, а не проїздом із міста – то діло буде.
– А якщо ні?
– То тоді капець селу.
х Х х
Зустрілися два знайомих біля пошти у центрі міста:
– Як споконвіку було: якщо якась заворушка, в першу чергу які стратегічні об’єкти брали? Телеграф, пошту.
– А сьогодні ця пошта практично нікому не потрібна. Бачиш, великими буквами написано «Оренда». Таке враження, що київське керівництво рішило остаточно її знищити.
– Точно. Вже й телефони повідключали. Представляєш: пошта без телефонів?
– Ось тобі і стратегічний об’єкт…
х Х х
Чоловік і жінка перед святом 8 Березня стоять біля кіоска із квітами.
Жінка: – Сфотографуй мене із квітами.
Чоловік: – Добре. Давай. А де квіти?
Жінка: – Ось і я хотіла про це запитати – де квіти?
х Х х
Розмовляють дві жінки середнього віку біля АТБ у центрі Лебедина:
– А ти знаєш, що придумала місцева влада?
– Шо ще?
– Пропонують позакривати в селах будинки культури і бібліотеки?
– Та ти що?! Такого ні при жодній владі раніше не було. Так дійде черга і до всіх сільських шкіл. А з чим це пов’язано?
– Говорять, для економії бюджетних коштів.
– Оце дожилися. Краще б вони на своїх зарплатах економили. В Путивлі он недавно страйкували проти підвищення зарплат місцевим чиновникам.
х Х х
Розмова за святковим столом:
– Виїхали ми перед святами на ринок, а там машину поставити ніде. А кажуть, люди з міста виїжджають...
– А черги які були в магазинах за продуктами, не достоїшся.
х Х х
Розмовляють декілька людей похилого віку в черзі до банкомата:
– Боже, хлопець в таких коротеньких штанцях, ноги голі. А тоді на старості ноги болітимуть. Недарма говорять, бережи здоров’я змолоду.
– Та не кажи, або надінуть штани з дірками. Якби я свого часу в таких штанях в селі пройшов, мене б даже собаки висміяли. А зараз – мода.
х Х х
Біля дверей аптеки чекають своєї черги дві жінки. Одна говорить:
– Ми такі гроші залишаємо тут, а може статися, що купимо кота в мішку!
– Ви про що?
– Бачила в Інтернеті, як один чоловік перевіряв удома препарат для лікування шлунку в капсулах. Відкриває одну з них, а там – пусто. Перевірив ще декілька – те ж саме. Отак на нашому здоров’ї аферисти мільйони заробляють.
– Так і є. Буває, що крейдою нас лікують, а це, бачте, й цього в капсули не насипали.
х Х х
Почута розмова на автобусній зупинці:
– Моя сусідка підозрювала, що чоловік їй зраджує, і ніяк не могла вислідити, куди той вечорами ходить.
– Так і не знає?
– Знаєш, що їй допомогло? 9 березня побачила, що сусідка, яка живе поверхом вище, миє підлогу в під’їзді... його трусами.
х Х х
Розмовляють колеги в кабінеті:
– У мене чоловік захворів – і якраз у суботу. Самопочуття не таке, щоб «швидку» викликати. Телефонувала до сімейного лікаря, але та слухавку не взяла.
– Так кажуть, у вихідні сімейні лікарі не консультують.
– А до кого ж тоді звертатися? Самолікуванням займатися?
Розмови підслухав і записав
Никанор Лагідний.