Дві жінки інтелігентної зовнішності розмовляють на автовокзалі в Лебедині, чекаючи автобуса:

– Ти в курсі, що сільських рад вже немає, а є старости.

– Є то є, та в старости, крім печатки, для довідок більш нічого немає.

– Це не страшно. Я вважаю, якщо людина порядна, авторитетна та ще й проживає в селі, а не проїздом із міста – то діло буде.

– А якщо ні?

– То тоді капець селу.

х Х х

Зустрілися два знайомих біля пошти у центрі міста:

– Як споконвіку було: якщо якась заворушка, в першу чергу які стратегічні об’єкти брали? Телеграф, пошту.

– А сьогодні ця пошта практично нікому не потрібна. Бачиш, великими буквами написано «Оренда». Таке враження, що київське керівництво рішило остаточно її знищити.

– Точно. Вже й телефони повідключали.  Представляєш: пошта без телефонів?

– Ось тобі і стратегічний об’єкт…

х Х х

Чоловік і жінка перед святом 8 Березня стоять біля кіоска із квітами.

Жінка: – Сфотографуй мене із квітами.

Чоловік: – Добре. Давай. А де квіти?

Жінка: – Ось і я хотіла про це запитати – де квіти?

х Х х

Розмовляють дві жінки середнього віку біля АТБ у центрі Лебедина:

– А ти знаєш, що придумала місцева влада?

– Шо ще?

– Пропонують позакривати в селах будинки культури і бібліотеки?

– Та ти що?! Такого ні при жодній владі раніше не було. Так дійде черга і до всіх сільських шкіл. А з чим це пов’язано?

– Говорять, для економії бюджетних коштів.

– Оце дожилися. Краще б вони на своїх зарплатах економили. В Путивлі он недавно страйкували проти підвищення зарплат місцевим чиновникам.

х Х х

Розмова за святковим столом:

– Виїхали ми перед святами на ринок, а там машину поставити ніде. А кажуть, люди з міста виїжджають...

– А черги які були в магазинах за продуктами, не достоїшся.

х Х х

Розмовляють декілька людей похилого віку в черзі до банкомата:

– Боже, хлопець в таких коротеньких штанцях, ноги голі. А тоді на старості ноги болітимуть. Недарма говорять, бережи здоров’я змолоду.

– Та не кажи, або надінуть штани з дірками. Якби я свого часу в таких штанях в селі пройшов, мене  б даже собаки висміяли. А зараз – мода.

х Х х

Біля дверей аптеки чекають своєї черги дві жінки.  Одна говорить:

– Ми такі гроші залишаємо тут, а може статися, що купимо кота в мішку!

– Ви про що?

– Бачила в Інтернеті, як один чоловік перевіряв удома препарат для лікування шлунку в капсулах. Відкриває  одну з них, а там – пусто. Перевірив ще декілька – те ж саме. Отак на нашому здоров’ї аферисти мільйони заробляють.

– Так і є. Буває, що крейдою нас лікують, а це, бачте, й цього в капсули не насипали.

х Х х

Почута розмова на автобусній зупинці:

– Моя сусідка підозрювала, що чоловік їй зраджує, і ніяк не могла вислідити, куди той вечорами ходить.

– Так і не знає?

– Знаєш, що їй допомогло? 9 березня побачила, що сусідка, яка живе поверхом вище, миє підлогу в під’їзді... його трусами.

х Х х

Розмовляють колеги в кабінеті:

– У мене чоловік захворів – і якраз у суботу. Самопочуття не таке, щоб «швидку» викликати. Телефонувала до сімейного лікаря, але та слухавку не взяла.

– Так кажуть, у вихідні сімейні лікарі не консультують.

– А до кого ж тоді звертатися? Самолікуванням займатися?

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.