Стрічка новин
«Мій домашній улюбленець»: Всім кохання – від живої «валентинки» Люсі. Фото Тетяни Шаповал. Якщо у вас живе домашня  тваринка, неважливо, хто це: котик, собачка, Шановні жителі громад 162-го виборчого округу!: Щиро вітаю всіх зі святами, що від­зна­чаються водночас 14 жовтня, –  Покрови Пресвятої Богородиці, Днем  Українського  козацтва та  Днем захисників  Ювілеї: Проводячи у школі значну частину свого життя, її стіни стають нам рідними. Тут ми здобуваємо освіту, заводимо друзів, тут формуються Головне з оперативного зведення Генштабу станом на 18:00: 🔻Противник почав відводити підрозділи збройних сил з району міста Суми. Ймовірно, ворог вирішив відмовитися від наступу на Сіверському та, частково, Два серця 30 років у коханні i злагодi: Щедре зимове сонечко подарувало чудовий сонячний день подружжю Григорію та Тетяні Лещенкам з Лебедина, які вже 30 років у шлюбі. Як Рятувальники закликають дотримуватись правил пожежної безпеки: З метою забезпечення пожежної безпеки місць, що будуть задіяні для проведення святкових заходів до ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ та ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА Працював драматичний гурток: Як швидко летить час! Здається, ще зовсім недавно, а вже промайнуло майже 42 роки, як я навчалася у Василівській середній 6 грудня – день збройних сил україни: 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День Збройних Сил України. Своє життя з військовою службою пов’язали Любов Лєгун: «Саме в культурі я знайшла себе»: Досьє. Любов Лєгун – корінна жителька міста Лебедина. Закінчила міську школу №1, музичну школу, педагогічне училище імені А.С. Макаренка за Передноворічне свято – казка: Любительський клуб «Надвечір’я» при міському відділі культури – це місце, де живе чарівна казка творчості, фантазії, майстерності, таланту, любові до

 

Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 35 років тому. 26 квітня 1986 року...

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Світ здригнувся від вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

Страшна катастрофа сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її наслідками. З перших хвилин катастрофи розпочалися спроби приборкати ядерну стихію. Першими удар прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Вони опинилися у самому пеклі смертельної радіації. На сьогоднішній день жодного з них немає в живих.

Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. В такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна вирва, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа. В ліквідації наслідків аварії брали участь і ті, хто будував захисну споруду – об’єкт «Укриття»: робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії автомобілів, льотчики гелікоптерів, шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу, медичні працівники, які надавали невідкладну допомогу. Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді солдати лопатами скидали з даху радіоактивний графіт.

Ось вже 35 років ця незагоєна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні років відчуватимуть на собі майбутні покоління.

26 квітня – День національної жалоби, день пам’яті, день скорботи і роздумів. Бо нам є над чим замислитися. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тим, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

 

Пам’ять болем людським наповнена,

Час з тремтінням вперед іде,

Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,

Входять в душі, серця людей.

 

Тетяна Пархоменко, викладач суспільних дисциплін КЗ СОР «Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренка»

Коментарі  
0 #1 ОГО! 26.04.2021, 14:33
"довічна вдячність усім тим, хто,..."

Як казав колись один старий тесля в Лебединi (я сам чув): "Спасибi - то нам трiшки забагато буде, а чекушка була б в самий раз!"
Мiй племiнник, "лiквiдатор", втративши здоров'я, ледве тягне на свою жалюгiдну пенсiю. I слухати зараз про те, що якiсь там чорнi дзвони кудись там входять, йому нiколи й нецiкаво. Треба якось виживати.

Вас це дивує?

А текст таки вправно написаний...
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар